Це стосувалося керівників трьох обласних комунальних закладів, дія контракту з якими завершується. У роботі постійної комісії з питань соціального захисту населення, охорони здоров’я, материнства та дитинства взяв участь заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт.

Зокрема депутати розглянули питання про продовження контракту з директоркою Ковельського центру медичної реабілітації та паліативної допомоги Наталією Віслогузовою. «Заклад розвивається відповідно до свого призначення. Ми надаємо паліативну допомогу і заодно працюємо над тим, щоб укласти договори із НСЗУ на нові пакети послуг. Уже підписали пакет на надання реабілітаційних послуг в амбулаторних умовах, далі плануємо надання реабілітаційних послуг в стаціонарних умовах. Одночасно працюємо над тим, щоб набрати відповідних фахівців та закупити обладнання, а також провести ремонт», – розповіла Наталія Віслогузова. За результатами розгляду питання члени комісії рекомендували голові Волинської обласної ради продовжити контракт з Наталією Віслогузовою строком на 5 років.

Також депутати заслухали інформацію про діяльність директорки Горохівського психоневрологічного інтернату Юлії Ковальчук. Депутата Юрія Валецького цікавило залучення коштів на розвиток закладу в умовах обмеженого обласного бюджету. Юлія Ковальчук зазначила, що ця робота в інтернаті проводиться давно. «Ми активно співпрацюємо з Горохівською територіальною громадою, на території якої розміщується заклад, і в бюджет якої надходить ПДФО. Також ми беремо активну участь в різноманітних проєктах та маємо налагоджену співпрацю з німецькими партнерами. Ми залучили 22 тис євро на облаштування підйомника, який уже працює», – зазначила керівниця. Вона також повідомила, що 14 мешканців Горохівського психоневрологічного інтернату вперше в історії братимуть участь у міжнародних змаганнях з футболу, які відбудуться в Польщі.

«Юлія Ковальчук одна з кращих очільниць наших закладів соціального спрямування. Колектив інтернату працює, створює комфортні умови та затишок для своїх підопічних і активно обмінюється досвідом як і з іншими установами, що розташовані на Волині, так і з тими, що є закордоном», – підкреслив Григорій Пустовіт. Депутати рекомендували продовжити термін дії контракту директорки на 5 років.

Крім того, в зв’язку із закінченням терміну дії контракту із директоркою обласного центру соціально-психологічної реабілітації дітей Галиною Йовик члени комісії рекомендували звільнити її з посади директора та покласти виконання обов’язків керівника на вихователя-методиста закладу Наталію Кондратович.

Комісія також розглянула питання вшанування загиблих під час війни медиків. «Найперше нам потрібно зібрати повну інформацію про тих представників медичної галузі нашого краю, які поклали свої життя задля України», – підкреслив депутат Юрій Валецький. Інформацію планують збирати не лише з часу активної фази війни, яка розпочалась у 2022-му році, а й з початку вторгнення росії на територію України – з 2014 року. «Ми маємо написати свою книгу пам’яті та гідно вшановувати їхній подвиг», – зазначила голова комісії Ірина Горовська. Депутати проєкт рішення підтримали.

Участь у роботі постійної комісії з питань використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області взяв заступник керуючого справами виконавчого апарату ради Юрій Ройко.

Заступниця начальника відділу з питань управління об’єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та землями комунальної власності Ірина Смірнова поінформувала членів профільної комісії, що 15 вересня закінчується термін дії контракту із директоркою комунального підприємства «Регіональний інформаційно-комп’ютерний центр» Світланою Мещеряковою.

Відтак, відповідно до Положення про порядок призначення та звільнення з посади керівників обласних комунальних підприємств, установ, організацій та враховуючи умови контракту, укладеного із керівником, члени комісії одноголосно рекомендували голові обласної ради Григорію Недопаду продовжити термін дії контракту із Світланою Міщеряковою терміном на 5 років.

Ці та інші питання були предметом розгляду на традиційній оперативній нараді при начальникові ОВА. Участь у засіданні взяв голова обласної ради Григорій Недопад.

В області триває підготовка житлово-комунального господарства та житлового фонду до опалювального сезону. За словами директора департаменту ЖКГ ОВА Василя Венського, підприємства звітують про готовність до зими на 92% – проведено заміну і ремонт мереж, котельного господарства, проведені необхідні роботи у житловому фонді. Крім того, на випадок виникнення надзвичайних ситуацій в області встановлено електрогенеруючі установки загальною потужністю 96 МВт. Голова ОВА доручив очільникам райдержадміністрацій забезпечити можливості для швидкого та безперешкодного поновлення запасів пального для генераторів у разі виникнення надзвичайних ситуацій.

Про стан автомобільних доріг місцевого значення та заходи з підготовки до осінньо-зимового періоду доповідав заступник директора департаменту житлово-комунального господарства ОВА Даниїл Масич. За його словами, з обласного бюджету на ремонт автошляхів було виділено 71 млн грн, ще 61 млн грн – співфінансування з місцевих бюджетів. «З державного бюджету на будівництво, реконструкцію та ремонт доріг кошти не виділяються. Проте на поточний ремонт та експлуатаційне утримання доріг місцевого значення із загального фонду держбюджету було передбачено 39 млн грн, з яких оплачено 28 млн грн. Їх використали на аварійний ремонт мостів», – наголосив посадовець. В листопаді планується обстеження автомобільних доріг спільно з головами територіальних громад для визначення критичних ділянок, які потребують ремонту у 2026 році. Крім того, голова ОВА Іван Рудницький зазначив, що очікує від громад інформації щодо закупівлі піщано-сольової суміші для посипання доріг.

Окремою темою обговорення стало забезпечення медпрацівників сільської місцевості житлом. Наразі область потребує 178 лікарів. З огляду на це, Міністерство охорони здоров’я реалізує програму для забезпечення медиків житлом, насамперед для заповнення вакансій у сільській місцевості, шляхом купівлі житла за кошти державного бюджету. Медик самостійно обирає житло, яке відповідає певним вимогам (наприклад, розташоване не далі 30 км від роботи), після чого заклад охорони здоров’я, отримавши схвалення від обласного департаменту та МОЗ, купує це житло і надає його у користування медику. «За результатами відбору і відповідності вимогам МОЗ, надійшли пропозиції від КП Оваднівський центр первинної медичної допомоги та КП Ратнівська центральна районна лікарня», – зазначив начальник управління охорони здоров’я ОВА Юрій Легкодух. Крім того, з метою залучення лікарів для роботи в сільській місцевості в Ратнівській лікарні передбачили укладання строкового договору з лікарем, а також виплату одноразової грошової допомоги в сумі 200 тис грн. Цьогоріч на таких умовах працевлаштували 3 лікарів. Також держава пропонує одноразову адресну допомогу випускникам, які закінчили підготовку в інтернатурі за лікарськими спеціальностями та були працевлаштовані у сільській місцевості. «Уже підготовлені документи на отримання одноразової адресної допомоги для 11 лікарів», – наголосив Юрій Легкодух. 

У 81-ші роковини початку примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини на меморіальному комплексі «Вічна слава» у Луцьку відбулось скорботне віче.

Схилити голову перед пам’яттю жертв насильницької масової депортації та антиукраїнських репресій, вчинених комуністичними режимами СРСР та Польської Народної Республіки, прийшли члени обласного ветеранського громадсько-культурного товариства «Холмщина» та громадськість. Від Волиньради участь у пам’ятному заході взяв заступник голови Григорій Пустовіт.

Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять усіх, хто віддав життя за незалежність України, загинув у тюрмах, на засланні, «холмщан», життя яких обірвало вигнання, а також сучасних українських Героїв. Поминальну літію за загиблими відслужив настоятель храму Холмської ікони Божої Матері, протоієрей отець Михаїл. Учасники заходу поклали квіти до підніжжя пам’ятника жертвам депортацій.

«Кожен рік, приходячи сюди, ми згадуємо про той важкий український шлях, який пролягає крізь терни зла і несправедливості, горя і біди. Але наш народ продовжує долати цей шлях, адже це наша місія – іти, щоб зберегти свою ідентичність, свою мову, культуру і самих себе. Минуле нас повинне вчити, тому сьогодні ми згадуємо тих українців, яких сьогодні з нами немає, наші втрати, які ми понесли на шляху до незалежності і які несемо знову, бо те, що сьогодні відбувається – це продовження загальноукраїнської боротьби за свою державність. Але ми повинні пам’ятати, вірити і не сумніватися – ми переможемо і розбудуємо гідну Україну. Це і буде даниною пам’яті для кожної української жертви, яка лягла на вівтар цієї перемоги», – наголосив заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт.

Голова Волинського ветеранського громадсько-культурного товариства «Холмщина» Ніна Бачинська висловила вдячність керівництву області за постійну увагу до потреб спільноти та сприяння у вирішенні проблемних питань. Вона також зауважила, що «холмщаки» цьогоріч також були почуті й на загальнодержавному рівні – Верховною Радою було прийнято довгоочікувані законодавчі зміни щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944-1951 роках були примусово переселені з територій, на яких компактно проживало українське населення, та які на той час входили до складу Польської Республіки.

Довідково:

Національний пам’ятний день установлено відповідно до постанови Верховної Ради України у 2018 році на знак вшанування пам’яті про насильницьку депортацію сотень тисяч українців внаслідок домовленостей між комуністичними режимами СРСР та Польщі. Депортація мала на меті призупинення тисячолітнього існування найзахіднішої гілки українства. 9 вересня 1944 року СРСР та Польща уклали угоду про «взаємний обмін населенням» — примусово виселяли українців із Польщі, а поляків з України. За інформацією Українського інституту національної пам’яті примусово покинули свої домівки 750 тисяч українців, які втратили все своє майно. Депортація супроводжувалась застосуванням терору, репресій, конфіскації майна, обмеження політичних, соціальних, економічних і культурних прав людей. Зокрема, понад 482 тисячі українців у 1944—1946 роках примусово переселили до УРСР. У 1947 році майже 150 тисяч тих українців, що відмовились виїжджати до СРСР, польська влада в ході операції «Вісла» примусово депортувала у північні та західні регіони Польщі. Ще кілька десятків тисяч українців були позбавлені домівок під час обмінів прикордонними ділянками між СРСР та Польщею у 1948 та 1951 роках.

Переможців та призерів всеукраїнського турніру з волейболу серед ветеранів на честь Дня міста за дорученням голови Волиньради, очільника обласної федерації волейболу Григорія Недопада привітав його заступник Григорій Пустовіт.

У турнірі взяли участь жіночі та чоловічі волейбольні команди з різних регіонів України. До Луцька помірятись силами з’їхалися досвідчені гравці з Києва, Ужгорода, Львова та Житомира, а також Полтавської та Дніпропетровської областей. Серед жіночих команд першість вибороли киянки, друга сходинка – у ківерцівської команди «Берегиня», а третя – за львів’янками. Чоловічу першість здобули господарі змагань – лучани, срібло – у полтавчан, а бронза у команди «Нібас» із Дніпропетровщини. Було також відзначено й кращих гравців турніру.

Заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт висловив вдячність ветеранам волейболу, які прибули до Луцька, аби подарувати мешканцям міста видовищну гру, незабутні емоції та свято спорту. «Сьогодні – день народження Луцька. Ми дуже любимо своє місто, як і кожен із вас любить свій край, але нас єднає те, що ми всі любимо Україну, ми живемо і надихаємось нею. А сьогодні, у час важких випробувань ми відчуваємо гордість, що ми українці, за кожного нашого воїна і нашу незламну країну. Ми платимо дуже високу ціну, але не здаємося, адже у нас є дух переможців, який формується у тому числі й завдяки спорту. Я вітаю усіх вас, бо сьогодні усі переможці, ви продемонстрували чудову гру та неповторне спортивне дійство нашому місту та лучанам», – резюмував Григорій Пустовіт.

До святкової дати у Художньому музеї відбулися урочистості з нагоди вручення відзнак «Почесний громадянин Луцької міської територіальної громади», а також презентація виставкового проєкту Олександра Дишка «Сила у часі. Живопис, графіка». Участь у заходах взяв заступник голови Волиньради Григорій Пустовіт, парламентарка Ірина Констанкевич, депутатка облради Ольга Омелько, почесний консул Литви у Луцьку Сергій Мартиняк, керівництво Луцького муніципалітету, творча інтелігенція міста, міжнародні партнери та гості міста.

Найвищу міську відзнаку видатним лучанам вручають щорічно до Дня міста. “Сьогодні Луцьку виповнюється 940 років. Наше місто затишне і гарне, сучасне і водночас історичне. Втім, головне його надбання – це люди, поруч з якими я гордий жити і працювати»,- наголосив, звертаючись до присутніх, Луцький міський голова Ігор Поліщук. – Сьогодні маю честь вручити відзнаки Почесний громадянин людям, які вписали свої імена в історію Луцька. Ми гордимося Вами».

Так, відзнаки Почесний громадянин Луцької громади було удостоєно: повного кавалера ордена «За мужність», військовослужбовця Максима Бутоліна, Героя України, військовослужбовця Ігоря Тимощука, Героя України, воїна Повітряних Сил ЗСУ Вадима Ворошилова, заслуженого майстра спорту України з веслування на байдарках та каное Марію Повх, а також художника-монументаліста, члена Національної спілки художників України Олександра Дишка.

Після церемонії нагородження присутні мали нагоду ознайомитись із виставковим проєктом художника «Сила у часі. Малярство, графіка», присвяченого вікопомним подіям середньовічного Луцька. Експозиція є своєрідним продовженням попереднього творчого доробку Олександра Дишка: «Скарбниця. Художнє життя Луцька другої половини ХХ – початку ХХІ ст. ст.». У шести залах Художнього музею представлено низку творів живопису та графіки, які відкривають перед глядачем панораму творчих пошуків митця впродовж всього періоду творчої діяльності.

Міжкультурний діалог як шлях до єдності приурочили До дня Луцька та першої писемної згадки про місто. У заході взяли участь заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт, народна депутатка України Ірина Констанкевич, начальник ОВА Іван Рудницький, Луцький міський голова Ігор Поліщук, Генеральний Консул Республіки Польща у Луцьку Анна Новаковська, представники міжнародних партнерів та Ради Європи.

Стати платформою єдності та основою для довготривалої й ефективної співпраці між містами української глобальної мережі інтеркультурних міст – таку мету ставили організатор форуму. «Луцьк – одне із міст, в якому традиції інтеркультурності закладені історично. Тут, біля римо-католицького костелу, знаходиться православний собор, поблизу греко-католицької церкви – молитовний будинок, а поруч – лютеранська кірха. У цьому місту завжди жили в умовах діалогу, порозуміння та пошуку об’єднавчого представники різних національностей. І це була одна громада, спільнота і родина. Нам необхідно шукати діалог, обмінюватись здобутками та напрацюваннями, які дозволять спільно розбудовувати інтеркультурний простір», – закликав Григорій Пустовіт.

Парламентарка Ірина Констанкевич зазначила, що такі заходи є свідченням, що цінності українців – в одній парадигмі з системою цінностей європейських партнерів. «Ми це демонструємо в історичній спадщині, в сучасному житті та в майбутніх справах. І культура є тією площиною, де це найкраще можна виявити і утвердити. Безперечно: з’їзд європейських монархів, який відбувся в Луцьку 600 років тому, є свідченням нашої приналежності до мультикультурного діалогу в часи середньовіччя», – підкреслила вона.

В рамках форуму також відбулася низка панельних дискусій за участі представників вітчизняних та закордонних міст-партнерів, під час яких присутні обговорили питання міжкультурної політики, створення рівних можливостей у громадах, а також протидію дезінформації та формування стійкості в міжкультурному місті. Проєкт «Міста взаємності: інтеграція через міжкультурний діалог» реалізується в межах програми Ради Європи «Інтеркультурні міста» у партнерстві з містами Луцьк, Павлоград та Люблін.

Таким чином колеги і волиняни вшанували народних артистів України Людмилу Приходько та Олександра Якимчука. У пам’ятному заході взяли участь заступник голови Волиньради Григорій Пустовіт, колектив обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка та поціновувачі творчості акторів.

Меморіальні дошки обом видатним особистостям встановлено на житлових будинках де вони проживали. «Ці меморіальні дошки свідчитимуть, що їх люблять і пам’ятають усі, хто був частиною їхнього життя чи творчості. Ініціатива належить трудовому колективу обласного академічного музично-драматичного театру, а Луцька міська рада встановила меморіальні дошки коштом бюджету з нагоди ювілейних дат від дня народження народних артистів України», – зауважила артистка драми Світлана Органіста.

Людмила Приходько пішла з життя 1 серпня 2024 року, нинішнього року їй мало би виповнитися 80. Під час відкриття меморіальної дошки своїми спогадами про бабусю поділилася її онука Поліна Стефурак. «Особливо знаково, що пам’ятна дошка встановлена на улюбленій вулиці моєї бабусі – вулиці Лесі Українки. Доля неодноразово поєднувала її з великою Лесею. Вона проживала цю визначну постать у своїх ролях, її часто порівнювали із нею, і символічно, що останній виступ Людмили Приходько був саме у ролі «Долі» в легендарній драмі «Лісова пісня»», – розповіла онука.

Заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт у своєму виступі зауважив, що Людмила Приходько була знаною та славетною постаттю для Луцька та Волині. «Вона обдаровувала нас своїм неповторним талантом, збагачувала культурно та емоційно. Ми зараз перебуваємо біля її будинку, але, на мою думку, вона більше жила саме на сцені, де вона була неймовірно органічною, була сама собою. Даруючи глядачам свою непересічну творчість, вона неабияк піднімала рівень театрального мистецтва у нашому місті та області. І ця пам’ятна дошка є виявом нашої вдячності неповторній і дуже колоритній творчій особистості», – наголосив він.

7 вересня цього року свій 70-ти літній ювілей мав би відзначити й Олександр Якимчук. Дружина артиста Валентина Якимчук висловила вдячність усім, хто долучився до вшанування та збереження пам’яті про її чоловіка. «Він віддав театру та сцені своє здоров’я, свої емоції, увесь свій вільний час, свою душу і любов. При житті він мріяв, щоб про нього пам’ятали не лише колеги, а й усі поціновувачі його таланту», – наголосила вона.

«Коли ми згадуємо про Олександра Павловича, то пригадується неймовірно харизматичний і талановитий актор, який завжди дарував глядачеві щирі емоції та був справжнім. Завдяки його ролям ми сьогодні знаємо, як виглядає Святий Миколай та король Вітовт. Для інших акторів – це свого роду зразок і орієнтир, на який варто рівнятися, граючи відомих історичних постатей. Саме завдяки таким яскравим образам його запам’ятала широка аудиторія глядачів. Тож щиро дякуємо Олександру Якимчуку за те, що він обдарував нас своїм талантом, щедрістю душі і такими прекрасними ролями», – підкреслив заступник голови облради Григорій Пустовіт.

Своїми спогадами поділились також друзі та колеги обох народних артистів. Відзначалося, що вони сповна присвятили своє життя театральному мистецтву, залишаючись вірними професії протягом багатьох десятиліть. Їх гра завжди вирізнялась глибиною, щирістю та високим професіоналізмом.

Довідково:

Приходько Людмила Іванівна працювала у Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка з 1976 року. Професійну освіту з відзнакою здобула у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Отримала запрошення на роботу від п’яти театрів, однак обрала Луцьк. Її талант був високо оцінений як колегами, так і численними шанувальниками театру. За значний внесок у розвиток українського театрального мистецтва Людмила Приходько отримала звання Народної артистки України, орден княгині Ольги ІІІ ступеню та орден «Берегиня України».

Олександр Павлович Якимчук працював у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка з 1972 року. Починав монтувальником декорацій і виходив на сцену в епізодах і масових сценах. З 1980 року був переведений на посаду артиста драми. За свою кар’єру зіграв близько 150 ролей, був автором лібрето і віршів до ряду вистав, виступав в якості режисера, художника, помічника режисера, ставив концерти, новорічні ранки. Знімався у кіно в епізодичних ролях (близько 10 фільмів). Працював з аматорськими театральними колективами Луцька та області, був активним учасником культурно-мистецьких заходів. У 1990 році отримав почесне звання Заслуженого артиста України, у 2005 році – Народного артиста України.