Міжнародний форум з цивільної безпеки упродовж двох днів проходитиме у Варшаві. Участь у ньому беруть голова Волиньради Григорій Недопад, парламентар Вячеслав Рубльов, депутатка облради Ористлава Сидорчук, очільники Олицької громади Олександр Прендецький та Поромівської – Олег Савчук.

Українську сторону на зібранні представляють парламентарі, урядовці, очільники регіонів, громад та асоціацій місцевого самоврядування, фахівці Державної служби з надзвичайних ситуацій, експерти з управління безпековими проєктами, керівники недержавних гуманітарних організацій. А унікальний український досвід із забезпечення безпеки цивільного населення перейматимуть представники профільних директоратів і комісій ЄС, комітетів Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи, ОБСЄ, Міжнародного Червоного Хреста та інших безпекових інституцій, національних агенцій з питань надзвичайних ситуацій, технічної і гуманітарної допомоги окремих європейських країн.

Відкриваючи форум, очільник Генерального директорату Європейської комісії з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги Мацей Поповскі зазначив, що війна в Україні виявила вразливість європейської безпеки, і наголосив на необхідності зміцнення спроможностей та формування цілісної стратегії цивільного захисту Європейського Союзу. «Унікальний досвід України у відстоюванні своєї незалежності та територіальної цілісності відіграє важливу роль у формуванні безпекової архітектури Європи та міжнародних відносин. Українські громади у тісній взаємодії зі службами цивільного захисту здобули досвід забезпечення безпеки цивільного населення, який є унікальним сьогодні у світі та має бути поширений у багатьох країнах Європи», – переконаний Мацей Поповскі.

Тож під час форуму українці поділяться з європейськими партнерами особливостями співпраці центральних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування задля побудови ефективної системи цивільної безпеки в умовах постійної загрози, досвідом створення єдиної комплексної системи оповіщення та інформування населення про виникнення надзвичайних ситуацій; запровадження інституту офіцера цивільного захисту громади, розвитку системи добровільних і місцевих пожежних дружин; розбудови безпекової інфраструктури в закладах освіти, а також про те, як громади модернізують захист – від фізичної охорони до сучасних технічних рішень безпеки. Йтиметься також про організацію евакуації населення та роль територіальних громад у вимушеному переміщенні населення в умовах війни, трансформацію виробництва під логістику в надзвичайних ситуаціях та проєкти стійкості для прифронтових регіонів.

Спільні дискусії представників України та ЄС стосуватимуться партнерства під час війни, ролі міжнародних організацій в реагуванні на гуманітарні виклики і трансформації цивільного захисту України та Європи як відповідь на сучасні виклики.

Також Григорій Недопад зустрівся із власниками авторемонтної компанії GP Truck Trading. Один з її працівників – волинянин Андрій Максімов, який багато років мешкає у Польщі, за сприяння керівництва автомайстерні відновлює та доправляє автомобілі для фронту. Так, у взаємодії з Волиньрадою та Рожищенською Самообороною такі відремонтовані і додатково обладнані машини отримали «Вовки Да Вінчі» 67-ої ОМБр, холодноярівці 93-ої окремої бригади, морські піхотинці 35-ої та аеророзвідники волинської сотки. Зараз атворемонтники підготували кілька авто, включно з медичним для воїнів 14-ої Князівської бригади. Голова обласної ради подякував партнерам за гуманітарну допомогу та обговорив перспективи майбутньої співпраці.

З бойовим офіцером, заступником командира однієї з бригад, уродженцем Ковельщини зустрівся перший заступник голови Волиньради Юрій Поліщук.

На Волинь Вадим Дубенський прибув у тижневу відпустку. Він батько трьох дітей і от-от втретє стане дідусем. Каже, упродовж повномасштабної війни – це друга нагода побачити рідних, перша відпустка тривала три дні. Та дорогоцінний час спілкування з сім’єю він використовує і на рекрутинг. Стверджує – це можливість залучити до підрозділу вмотивованих, бо найбільший дефіцит у війську сьогодні – люди.

Сам він, хоча вже понад 10 років перебував на заслуженому відпочинку, теж добровільно повернувся в армію, щойно почалася велика війна. Ця звістка Вадима Петровича застала за кордоном, куди він з родиною прибув на відпочинок до теплого моря. Не полишаючи аеропорт, найближчим рейсом Дубенські повернулися на батьківщину. Вже за кілька днів полковник прибув до військової частини, де служив до пенсії, а згодом вирушив у зону бойових дій. На питання чи розглядав можливість не повертатися до війська, щиро дивується: «Я – професійний військовий, присягав захищати країну, держава платила мені пенсію, мій народ у небезпеці. Як я міг вчинити інакше?»

Юрій Поліщук розповідає: з Вадимом Дубенським перетнулися випадково. «Потисли руки, познайомилися. З’ясувалося, що заступник комбрига – наш земляк, уродженець Ковельщини, а наші з ним батьки разом вчителювали. Тож домовилися про наступну зустріч, аби обговорити, як можемо допомогти його підрозділу, де служать і волиняни. До слова, колишній депутат обласної ради і чинний – Луцької райради Сергій Сівак також несе службу у цій бригаді на посаді заступника командира медроти», – зауважив посадовець.

Бригада полковника Дубенського третій рік поспіль тримає активну оборону на Запорізькому напрямку. «Безперервні штурми, засилля дронів, ворог рівняє з землею все навколо, а солдат підіймається і ще запекліше воює далі. Ті, хто в окопах – це залізні люди. І кожен з них заслуговує на пам’ятник у повний зріст і за життя», – з гордістю і болем розповідає офіцер. Зізнається, втома є і фізична, і моральна. Але також є усвідомлення, що окупант не зупиниться, якщо його не зупинити. «Це мають розуміти також усі, хто не взяв до рук зброї, і усіма силами підтримувати тих, хто воює. Без тилу нема фронту. І знаєте, коли ти приїхав на відносно мирну землю, а тобі тут раді, дякують, виказують повагу, пропонують допомогу, ти розумієш, що є заради чого боротися», – переконаний бойовий офіцер Вадим Дубенський.

У подарунок полковник привіз фронтовий сувенір, натомість отримав запевнення, що невдовзі земляки навідаються до нього у зону бойових дій з вантажем допомоги.