Міжкультурний діалог як шлях до єдності приурочили До дня Луцька та першої писемної згадки про місто. У заході взяли участь заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт, народна депутатка України Ірина Констанкевич, начальник ОВА Іван Рудницький, Луцький міський голова Ігор Поліщук, Генеральний Консул Республіки Польща у Луцьку Анна Новаковська, представники міжнародних партнерів та Ради Європи.

Стати платформою єдності та основою для довготривалої й ефективної співпраці між містами української глобальної мережі інтеркультурних міст – таку мету ставили організатор форуму. «Луцьк – одне із міст, в якому традиції інтеркультурності закладені історично. Тут, біля римо-католицького костелу, знаходиться православний собор, поблизу греко-католицької церкви – молитовний будинок, а поруч – лютеранська кірха. У цьому місту завжди жили в умовах діалогу, порозуміння та пошуку об’єднавчого представники різних національностей. І це була одна громада, спільнота і родина. Нам необхідно шукати діалог, обмінюватись здобутками та напрацюваннями, які дозволять спільно розбудовувати інтеркультурний простір», – закликав Григорій Пустовіт.

Парламентарка Ірина Констанкевич зазначила, що такі заходи є свідченням, що цінності українців – в одній парадигмі з системою цінностей європейських партнерів. «Ми це демонструємо в історичній спадщині, в сучасному житті та в майбутніх справах. І культура є тією площиною, де це найкраще можна виявити і утвердити. Безперечно: з’їзд європейських монархів, який відбувся в Луцьку 600 років тому, є свідченням нашої приналежності до мультикультурного діалогу в часи середньовіччя», – підкреслила вона.

В рамках форуму також відбулася низка панельних дискусій за участі представників вітчизняних та закордонних міст-партнерів, під час яких присутні обговорили питання міжкультурної політики, створення рівних можливостей у громадах, а також протидію дезінформації та формування стійкості в міжкультурному місті. Проєкт «Міста взаємності: інтеграція через міжкультурний діалог» реалізується в межах програми Ради Європи «Інтеркультурні міста» у партнерстві з містами Луцьк, Павлоград та Люблін.

Таким чином колеги і волиняни вшанували народних артистів України Людмилу Приходько та Олександра Якимчука. У пам’ятному заході взяли участь заступник голови Волиньради Григорій Пустовіт, колектив обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка та поціновувачі творчості акторів.

Меморіальні дошки обом видатним особистостям встановлено на житлових будинках де вони проживали. «Ці меморіальні дошки свідчитимуть, що їх люблять і пам’ятають усі, хто був частиною їхнього життя чи творчості. Ініціатива належить трудовому колективу обласного академічного музично-драматичного театру, а Луцька міська рада встановила меморіальні дошки коштом бюджету з нагоди ювілейних дат від дня народження народних артистів України», – зауважила артистка драми Світлана Органіста.

Людмила Приходько пішла з життя 1 серпня 2024 року, нинішнього року їй мало би виповнитися 80. Під час відкриття меморіальної дошки своїми спогадами про бабусю поділилася її онука Поліна Стефурак. «Особливо знаково, що пам’ятна дошка встановлена на улюбленій вулиці моєї бабусі – вулиці Лесі Українки. Доля неодноразово поєднувала її з великою Лесею. Вона проживала цю визначну постать у своїх ролях, її часто порівнювали із нею, і символічно, що останній виступ Людмили Приходько був саме у ролі «Долі» в легендарній драмі «Лісова пісня»», – розповіла онука.

Заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт у своєму виступі зауважив, що Людмила Приходько була знаною та славетною постаттю для Луцька та Волині. «Вона обдаровувала нас своїм неповторним талантом, збагачувала культурно та емоційно. Ми зараз перебуваємо біля її будинку, але, на мою думку, вона більше жила саме на сцені, де вона була неймовірно органічною, була сама собою. Даруючи глядачам свою непересічну творчість, вона неабияк піднімала рівень театрального мистецтва у нашому місті та області. І ця пам’ятна дошка є виявом нашої вдячності неповторній і дуже колоритній творчій особистості», – наголосив він.

7 вересня цього року свій 70-ти літній ювілей мав би відзначити й Олександр Якимчук. Дружина артиста Валентина Якимчук висловила вдячність усім, хто долучився до вшанування та збереження пам’яті про її чоловіка. «Він віддав театру та сцені своє здоров’я, свої емоції, увесь свій вільний час, свою душу і любов. При житті він мріяв, щоб про нього пам’ятали не лише колеги, а й усі поціновувачі його таланту», – наголосила вона.

«Коли ми згадуємо про Олександра Павловича, то пригадується неймовірно харизматичний і талановитий актор, який завжди дарував глядачеві щирі емоції та був справжнім. Завдяки його ролям ми сьогодні знаємо, як виглядає Святий Миколай та король Вітовт. Для інших акторів – це свого роду зразок і орієнтир, на який варто рівнятися, граючи відомих історичних постатей. Саме завдяки таким яскравим образам його запам’ятала широка аудиторія глядачів. Тож щиро дякуємо Олександру Якимчуку за те, що він обдарував нас своїм талантом, щедрістю душі і такими прекрасними ролями», – підкреслив заступник голови облради Григорій Пустовіт.

Своїми спогадами поділились також друзі та колеги обох народних артистів. Відзначалося, що вони сповна присвятили своє життя театральному мистецтву, залишаючись вірними професії протягом багатьох десятиліть. Їх гра завжди вирізнялась глибиною, щирістю та високим професіоналізмом.

Довідково:

Приходько Людмила Іванівна працювала у Волинському обласному академічному музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка з 1976 року. Професійну освіту з відзнакою здобула у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Отримала запрошення на роботу від п’яти театрів, однак обрала Луцьк. Її талант був високо оцінений як колегами, так і численними шанувальниками театру. За значний внесок у розвиток українського театрального мистецтва Людмила Приходько отримала звання Народної артистки України, орден княгині Ольги ІІІ ступеню та орден «Берегиня України».

Олександр Павлович Якимчук працював у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка з 1972 року. Починав монтувальником декорацій і виходив на сцену в епізодах і масових сценах. З 1980 року був переведений на посаду артиста драми. За свою кар’єру зіграв близько 150 ролей, був автором лібрето і віршів до ряду вистав, виступав в якості режисера, художника, помічника режисера, ставив концерти, новорічні ранки. Знімався у кіно в епізодичних ролях (близько 10 фільмів). Працював з аматорськими театральними колективами Луцька та області, був активним учасником культурно-мистецьких заходів. У 1990 році отримав почесне звання Заслуженого артиста України, у 2005 році – Народного артиста України.