З нагоди призначення Анатолія Цьося ректором Волинського національного університету імені Лесі Українки та його інавгурації, відбулось урочисте розширене засідання вченої та Наглядової рад вишу.

Окрім очільниці Наглядової ради, парламентарки Ірини Констанкевич та заступника голови Наглядової ради університету, голови Волиньради Григорія Недопада привітати Анатолія Цьося зі вступом на другий термін ректорства прийшли народний депутат України Вячеслав Рубльов, начальник ОВА Іван Рудницький, Луцький міський голова Ігор Поліщук, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, Консул Генерального консульства Республіки Польща у Луцьку Марек Войцеховський, представники правоохоронних відомств, військовослужбовці, керівники освітніх закладів регіону, а також академічна спільнота Лесиного вишу.

«Я дякую кожному членові нашого колективу за велику підтримку і довіру, які отримав. Ця перемога – не лише визнання моєї роботи, а й результат нашої спільної праці, віри в університет та його майбутнє, – наголосив Анатолій Цьось у своїй першій промові після офіційного оголошення наказу Міністра освіти і науки про призначення на посаду ректора. – Пишаюсь тим, що наш університет гуртує довкола себе всіх, хто розуміє, що співпраця із ЗСУ, волонтерство, ефективна ветеранська політика зараз надважливі. Це було і залишається нашим пріоритетом. Ми купували військове спорядження, безпілотні апарати, засоби радіозв’язку та інше необхідне обладнання на понад мільйон гривень. А сьогодні – це більше 3,5 млн гривень позабюджетних коштів, які ми зібрали на благодійних ярмарках та через перерахунок одноденного заробітку, і ця робота продовжиться».

Ректор також окреслив й інші стратегічні завдання розвитку університету на найближчі 5 років, серед яких він виокремив: корпоративну культуру та відкритість управління; високу якість освіти; наукові дослідження та інновації; поглиблення міжнародного партнерства та інтернаціоналізацію освіти; цифровізацію діяльності університету, а також безпекову складову, господарську діяльність та матеріально-технічне забезпечення.

Окремо Анатолій Цьось акцентував увагу на динаміці розвитку університету за останні роки. «Результатом діяльності університету стало не лише суттєве збільшення кількості здобувачів освіти (2019 року – 8600, 2024 року – майже 12 тисяч), але й зростання ваги та місця вишу в національних і міжнародних рейтингах. Наприклад, за рейтингом університетів «Топ-200 Україна» – 23 місце (2019 року – 75); за Консолідованим рейтингом – 15-17 (2019 року – 37). Лесин виш сьогодні входить у Топ 10 найкращих закладів вищої освіти Західного регіону України. Минулого року ми зайняли 13-у позицію за кількістю поданих заяв і 9-у – за обсягом державного замовлення. Це великий прогрес і визнання, адже кожен із цих рейтингів –підтвердження високоефективної освітньої, наукової та міжнародної діяльності професорсько-викладацького, адміністративного складу та студентства», – наголосив ректор.

Із офіційним стартом другої каденції на посаді ректора ВНУ Анатолія Цьося та усю університетську спільноту привітав очільник обласної ради, заступник голови Наглядової ради Григорій Недопад. «Перша каденція Анатолія Цьося на посаді ректора була продуктивною, адже започатковано чимало ініціатив та проєктів, зокрема щодо покращення спортивної інфраструктури, матеріально-технічного забезпечення навчальних корпусів та розширення міжнародної співпраці. Відтак, упродовж другої каденції і ректор Анатолій Цьось, і ми, як члени Наглядової ради та представники влади, повинні спільно працювати над тим, аби втілити усе започатковане в життя. Університету й надалі потрібен розвиток і рух вперед, незважаючи на труднощі воєнного часу», – підкреслив він.

Голова Наглядової ради Лесиного вишу, народна депутатка Ірина Констанкевич доєдналась до привітань, а також озвучила бачення членів спостережного колегіального органу вишу. «За підсумками засідання Наглядової ради хочу поінформувати, що усі її члени привітали університет із таким правильним вибором та висловили побажання, щоб і надалі заклад займав провідні позиції в рейтингах не лише всеукраїнських, а й загальноєвропейських. Наша перша рекомендація – розширення роботи університету, не обмежуючись волинським та національним масштабом. Щоб ті пріоритети, які будуть визначені у новій Стратегії розвитку університету, відповідали євроінтеграційним намірам України, адже 2030-й ознаменується вступом нашої держави у європейський простір. Другий важливий аспект – це розвиток науково-педагогічного потенціалу університету, в час найскладнішого випробування для України він повинен бути спрямований на зміцнення нашої стійкості та духовного імунітету молодого покоління. Бо без університету, як простору, де формується патріотизм та сповідується любов до Батьківщини, наше майбутнє неможливе», – резюмувала вона.

З нагоди 107-ї річниці заснування підрозділу особовий склад 6-го Волинського прикордонного загону привітав і відзначив голова обласної ради Григорій Недопад.

Понад столітня історія волинських оборонців кордону – це відстоювання державності, незалежності і безпеки. 3-я Волинська кордонна бригада стала на захист непорушності рубежів Української Народної Республіки у липні 1918 року. Сьогодні ж під пильним і надійним захистом підрозділу – понад 400 кілометрів державного кордону в межах області.

Також у складі комендатури швидкого реагування волинські прикордонники з перших днів повномасштабного вторгнення успішно виконують бойові завдання на найгарячіших напрямках фронту, демонструючи героїзм та хоробрість. Молитвою та хвилиною мовчання полеглих вшанували очільник Волиньради Григорій Недопад, начальник ОВА Іван Рудницький та Луцький міський голова Ігор Поліщук.

Під час скромних урочистостей з нагоди заснування загону представники місцевої влади відзначили військовослужбовців за бездоганне несення служби. «Внесок прикордонної служби у національну безпеку переоцінити важко. Ви першими зустрічаєте і друзів, і ворогів. Ваша професійність – це наш спокій, суверенітет держави і правопорядок країни. Дякую за службу і за захист. Вірю, що невдовзі разом і масштабніше відзначимо і День частини , і нашу Перемогу. Честь волинським прикордонниками, вічна шана полеглим, слава Україні!», – звернувся до присутніх голова Волиньради Григорій Недопад.

Начальник Волинського загону Богдан Ігнатюк висловив вдячність представникам влади за постійну і посильну допомогу прикордонному підрозділу.

До пам’ятних заходів долучилися заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт, депутати Волиньради Ірина Горавська та Юрій Валецький, митрополит Луцький і Волинський Михаїл, представники медичної спільноти області, а також рідні загиблих Героїв.

Національний проєкт «Посвіт пам’яті» – це ініціатива Ордену Святого Пантелеймона, покликана вшанувати медичних працівників, які загинули під час виконання професійного обов’язку внаслідок збройної агресії російської федерації. 12 портретів, 12 порожніх стільців та 12 білих халатів з прізвищами волинських лікарів стали символічним нагадуванням про тих медичних працівників, які стали на захист Батьківщини та віддали за неї своє життя. «Вони були покликані допомагати та рятувати життя. Але жорстока війна перекреслила це. Вони пожертвували найціннішим, рятуючи інших. Медик – це той, який приймає життя, який рятує життя. Але наскільки потрібно мати велике серце і любов до людей, щоб йти на небезпеку, йти туди, де ти можеш загинути, рятуючи інших», – звернувся до присутніх владика Михаїл.

Своєю біллю з присутніми поділилися батьки загиблого медика Романа Ткача Наталія та Леонід. Їхній син служив на посаді сержанта старшим бойовим медиком роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону. Загинув 25 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання через артилерійський обстріл в населеному пункті Щербинівка Донецької області. «Наш син після 9 класу сам вибрав професію медика. Був в АТО, мав поранення, а коли почалось повномасштабне вторгнення в перший день війни пішов рятувати хлопців. Він сам їздив за пораненими бійцями, вивозив їх з поля бою, забирав останки полеглих воїнів. Ми просили його перевестися працювати в Луцьк, зважаючи на його стан здоров’я, але він відмовився і не шкодував себе заради інших», – розповіла мама загиблого медика Наталія Ткач.

«Війна змусила по-іншому дивитися на людей, які носять білі халати. Бо вони стоять на охороні здоров’я і життя наших Героїв. На жаль, війна невблаганна, на ній гинуть люди наймирнішої професії – лікарі. Тому хочу подякувати медикам, які і в тилу, і на бойових позиціях виконують свій обов’язок», – звернувся до присутніх Григорій Пустовіт.

Присутні поклали квіти до пам’ятного фотостенду загиблих героїв на Театральному майдані та вшанували їх молитвою і хвилиною мовчання.