30 жовтня у волинських лісгоспах, як і по всій країні, триває загальнодержавна акція «Створюємо ліси разом» в рамках програми Президента України «Зелена країна».
Разом з лісоводами на території Ківерцівського держлісгоспу нові діброви і соснячки закладав і голова Волиньради Григорій Недопад. Він зазначив, що відтворення лісів важливе для всієї країни. А на Волині, де ліси є не лише екологічним, а й економічним фактором, це особливо актуально.
«Щороку обласна рада і я особисто обов’язково долучаємося до таких акцій. Бо всі ми несемо відповідальність за волинські ліси. Їх у нас – третина території області. Приємно, що перший мільйон із загальнонаціонального мільярда висадили саме на Волині», – зазначив голова обласної ради.
Майже 3,5 тисячі саджанців та сіянців дуба і сосни на площі близько гектара висадили сьогодні на Ківерцівщині. Головний лісівник області Олександр Кватирко розповів, що цієї осені в області вже висаджено понад 3 млн дерев. Робота триватиме, поки дозволятимуть погодні умови. Він також подякував усім волинянам, які активно долучаються до збільшення лісових площ.
У Луцьку презентували двомовне видання «Лісової пісні» Лесі Українки кримськотатарською та українською.
У презентації взяли участь керівники Меджлісу кримськотатарського народу, зокрема, лідер кримських татар Рефат Чубаров, представники громадських організацій кримських татар, викладачі кафедри тюркології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, народні депутати Ірина Констанкевич та Соломія Бобровська, а також перший заступник голови обласної ради Юрій Поліщук.
Як зазначив ректор Лесиного вишу Анатолій Цьось, видання «Лісової пісні» українською та кримськотатарською мовами – четверта книга в рамках проєкту Волинського національного університету імені Лесі Українки. Переклад «Лісової пісні» – «Орман Тюркюси» виконав талановитий кримськотатарський поет, прозаїк, перекладач, літературознавець Юнус Кандим. Та додав, що пишається філологами університету, які за рік підготували та видали 14-томник видань Лесі Українки.
Народна депутатка Ірина Констанкевич зазначило, що видання 14-томника Лесі Українки – історична подія, як і переклади її творів іншими мовами: «Я щаслива, що ми маємо унікальне видання. Це – продовженням серії двомовних видань, яка триває уже 10 років. Це чи не найкраща ілюстрація того, що започатковане в нашому університеті зі справжнього волинського патріотизму, з глибокої філологічної освіти, з тих наукових і дослідницьких прагнень, які демонстрували наші колеги, проросло і має продовження», – впевнена парламентарка.
Почуття гордості за талановитий колектив Волинського національного університету та за неймовірну в своїх масштабах роботу переповнює кожного, переконаний Юрій Поліщук. «Кримські татари, як і ми, українці, переживають зараз важкі часи. Це видання найбільше би роздратувало і обурило окупанта, але це – ще один крок до нашої спільної перемоги. Це -свідчення, що ми дві нації, але єдиний український народ, – наголосив Юрій Поліщук. – Переконаний, що цей проєкт продовжуватиметься і «Лісову пісню» будуть читати в усьому світі, а ми будемо пишатися тим, що наш Волинський національний університет, наша Волинь є центром лесезнавства».
Зазначимо, що «Лісова пісня» Лесі Українки вже перекладена англійською, німецькою, польською та білоруською мовами.
Учасники Міжнародної наукової конференції, що присвячена відтворенню спадщини Олики, мали нагоду на власні очі побачити середньовічний родинний замок князів Радзивілів, колегіальний костел Святої Трійці, а також костел святих Петра і Павла. Продовжився захід спілкуванням у дискусійних панелях. Знаний архітектор, директор Науково-проектної компанії «МІСТО УКРАЇНИ» Володимир Заболотний над дослідженням та відновленням спадщини князів Радзівіллів працює з 1986 року. За цей час підготовлено 28 томів документації з реставрації оборонно-палацового комплексу та інших історичних пам’яток Олики. На думку науковця, який також став модератором усіх проєктних робіт в рамках нинішньої реставрації пам’ятки архітектури національного значення – замку Радзівілів XVI століття, відновлювати варто не лише палацову, а й форифікаційну частину цієї споруди, яка майже не збереглася. «Без бастіонів цей замок не буде мати тієї специфіки і особливості, як пам’ятки оборонної архітектури з поєднанням із палацовими функціями. Більше того, їх відтворення дасть можливість розмістити там інженерну інфраструктуру, а також технологічні засоби сучасного функціонування об’єкту, – зауважив він. – Відтворити Олику в первісному вигляді можливо тільки зовні. Адже її стіни та перекриття уже оснащені сучасними будівельними конструкціями чи то бетонними, чи металевими – в часи Другої світової замок серйозно постраждав і його відновили. Тому нам слід зосередитись на красивій реставрації зовнішнього вигляду цієї будівлі. Можливо також відновити 3-4 зали, під сучасним тиньком де подекуди збереглася автентична ліпнина. Внутрішнє наповнення має передбачати сучасне інженерне оснащення – це і водопостачання, і каналізація, і освітлення, і опалення, і вентиляція. Саме в бастіонах ми зможемо розмістити увесь сучасний інфраструктурний комплекс, що дасть змогу почуватися хоч і в історичному місці, але в сучасних умовах». На думку архітектора фактор комфорту для туристів є досить важливим. Окрім зовнішнього вигляду замок має бути наповнений музейними площами, культурними закладами, а також сучасними приміщеннями торгівельного та готельно-ресторанного типу, які будуть слугувати для потреб туристів. «Сьогодні в Україні майже немає організованого туризму, як раніше, коли люди їздили групами. Зараз дуже розповсюдженим є транзитний туризм, коли родини подорожують автомобілем. І саме під такий різновид туризму ми маємо підлаштовувати усі наші пам’ятки архітектури, і забезпечити людям таку можливість, адже це дуже перспективна економічна складова проєкту, яка вигідна і для місцевої громади, і для області, і для держави», – наголосив він. У ході оглядин реставраційних робіт, які здійснюються у Костелі Святої Трійці коштом та силами польської сторони, науковці констатували, що це – яскравий приклад фахової та якісної реставрації. «Це один із найкращих в Україні прикладів виконання реставраційних робіт, однак українські реставратори у цьому участі не беруть, адже у нашій країні обмаль таких фахівців, – бідкається Володимир Заболотний. – Проєкт написаний, гроші будуть виділенні, однак своїми силами на разі ми це зробити не зможемо. Тому моє основне завдання – знайти конгломерат організацій чи окремих фахівців як вітчизняних, так і зарубіжних, які візьмуться втілювати цей проєкт в життя». Архітектор також рекомендує створити при облраді, чи при краєзнавчому музеї дирекцію з реставрації і пристосування Олицького замку. Ця інституція має взяти на себе і укладання договорів, і закупівлю матеріалів, а головне – відповідальність за те, що буде зроблено. Народна депутатка Ірина Констанкевич своєю чергою висловила пропозицію, що на підготовці фахівців в галузі реставраційних робіт мали б зосередити увагу обласні заклади фахової перед вищої освіти. У суботу, 30 жовтня наукова спільнота продовжить обмін думками щодо відновлення спадщини князівського роду Радзивілів в рамках дискусійних панелей, які відбудуться у головній адмінбудівлі краю та у Художньому музеї Луцька.
